ХАРАКТЕРИСТИКА КОЛЕКТИВУ

керівника гуртка «Спортивний туризм» Покусая Сергія Євгенійовича,

комунального позашкільного навчального закладу

"Центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді

«Мандрівник»

Криворізької міської ради

        Покусай Сергій Євгенійович працює в закладі на посаді керівника гуртків «Спортивний туризм» та «Гірський туризм» з  1 вересня 2015 року.

        Педагогічний стаж роботи 3 роки. Спеціаліст ІІ категорії.

        За час роботи зарекомендував себе як досвідчений, висококваліфікований, працьовитий та талановитий педагог, має креативне мислення, активний, емоційний, постійно займається самоосвітою, з розвинутим почуттям обов’язку та професійної відповідальності. Досконало оволодів змістом та методикою викладання курсу гуртка «Спортивний туризм» та «Гірський туризм». Активний учасник районних, міських, обласних, всеукраїнських змагань з різних видів спортивного туризму. Має високий рівень науково-теоретичної та методичної підготовки, систематично працює над підвищенням фахового рівня на основі вивчення та використання новітніх здобутків педагогіки, психології та передового педагогічного досвіду. 

На заняттях гуртків Покусай Сергій Євгенійович використовує різноманітні засоби, методи і форми роботи, застосування яких створює умови для диференціації та індивідуалізації навчання відповідно до творчих здібностей, обдарованості, віку та психофізичних особливостей стану здоров’я дітей. При проведенні практичних занять вихованці керівника гуртка удосконалюють техніку спортивного туризму та гірського туризму, способи та прийоми подолання природних перешкод, вчаться страхувати себе від нещасного випадку, застосовувати свої вміння та навички при проведенні спортивно-туристських змагань, здійснюють подорожі вихідного дня.

С. Покусай велику увагу приділяє питанню набору вихованців та організаційним моментам роботи з ними.

У гуртку «Спортивний туризм» 45 вихованців, з них:

• у молодшій групі 15 дітей
• у середній групі    15 дітей
• у старшій групі     15 дітей

У гуртку «Гірський туризм» 15 вихованців, ІІ рік навчання.

Концепцією керівника гуртка є:

• формування і розвиток фізичної підготовки;
• формування особистісних стосунків між педагогом керівником, вихованцями та їх батьками.

З 2011 р. активно займається спортивним туризмом, учасник походів:

 І-ІІІ категорії складності, керівник пішохідних походів І категорії складності.

         Вихованці Сергія Євгенійовича Покусая є учасниками та переможцями:

І місце в обласних змаганнях зі скелелазіння м. Жовті Води (2017 р.);

І, ІІ, ІІІ місце в обласних змаганнях зі спортивного орієнтування м. Жовті Води (2017);

ІІІ місце у V міських змаганнях зі спортивного туризму в закритих приміщеннях (вид гірський) (2017 р.).

         Вихованка Сергія Євгенійовича Котяш Вікторія стала переможцем міського конкурсу на присвоєння звання «Обдаровані діти – надія Криворіжжя».

Сергій Євгенійович користується повагою серед вихованців, батьків та колег по роботі. Дотримується педагогічної етики, поважає гідність кожної людини.

Покусай Сергій Євгенійович за час роботи в закладі нагороджений:

- Подякою УОН виконкому Криворізької міської ради за особистий внесок у пошук, підтримку та розвиток обдарованої учнівської молоді міста, переможців міського конкурсу на присвоєння звання «Обдаровані діти – надія Криворіжжя» (2016 р.);

- Грамотою УОН виконкому Криворізької міської ради за перемогу в номінації «На кращу організацію спортивних змагань» міської краєзнавчої акції «Літо – вивчаємо ріднокрай» (2016 р.);

- Грамотою виконкому Саксаганської районної у місті ради за сумлінну працю, бездоганне виконання службових обов’язків, активну життєву позицію та з нагоди Дня молоді  (2017 р.).

        У грудні 2017 року за ініціативи та сприяння керівника гуртка Покусая Сергія Євгенійовича відкрито спортивні зали «Гірська дистанція 1,2», в яких діти мають змогу займатися спортивним туризмом.

        «Новаторство у роботі – шлях до успіху» є життєвим кредом у професійній діяльності Сергія Євгенійовича Покусай. 

                                                                                                                                         Директор  В. Кудлай                                                                                                                                        Методист Попович Н.І.

Характеристика досвіду роботи керівника гуртка  Покусая Сергія Євгенійовича

           Як людина, яка все своє дитинство проводила на футбольних майданчиках, я привчив себе до головного: неважливо виграв ти чи ні, важливо чи отримав ти задоволення і який ти винесеш із цього урок.
           Як людина, яка не тільки грала, а й дивилась та цікавилась футболом, я з плином часу, коли вже став керівником гуртка з туризму, та пропрацювавши рік, згадав гасло однієї з найвідоміших дитячо-юнацьких академій футбольного клубу «Атланта» «Професійний футболіст – можливо, людина – безперечно!» Тобто акцент робиться саме на етичні та людські якості дітей.
           Як людина, яка з дев'яти років почала грати у шахи, і приймати участь у досить серйозних турнірах міста Нікополь, граючи проти сильніших та старших суперників, привчив себе до поразок. Привчив до того, що чим сильніший суперник, тим краще! Чим більше таких партій, тим я буду сильнішим і мудрішим! Це ті основні три кити, на яких і тримається моя головна мета під час навчання дітей: досвід, постійний пошук сильніших суперників (та вміти їм гідно програвати), загальна вихованість та компетентність.

           Актуальність теми досвіду моєї роботи «Новаторство у роботі – шлях до успіху» полягає у тому, що я постійно шукаю різноманітні прийоми, шляхи застосування всіх добре відомих туристичних етапів та роботі з ними, зовсім з іншого погляду. В-першу чергу це було зумовлено відсутністю будь - якої бази та спорядження. Так, можливо мої прийоми були та є не такими вже  новими у світі дитячо-юнацького туризму, однак я про це не знав, я діяв у тих умовах, у яких знаходився. А був у мене мізер.

       Перший рік навчання був у цьому плані показовим.

       Основними елементами моїх занять були:
- рух по купинах (можливість намалювати крейдою на асфальті);
- в’язання вузлів (чи не єдине приладдя, яке вистачало на всіх керівників закладу);

- ігри, як розумові, так і рухливі.

            І від цих елементів я й відштовхувався, надаючи усіляких різних форм проведення, здавалося одних і тих самих етапів. Наприклад, коли на базі однієї зі шкіл, де я займався, дуже довго мені не могли дати кабінет, через те, що єдиний варіант, де я міг би займатися, був зайнятий під вибори, а потім ще й другим туром. Тому, не рідко бували такі випадки, коли ми з вихованцями на вулиці в’язали вузли, а щоб не змерзнути, бігали по команді «Руш» до місця в’язання, і по закінченню та виконанню завдання, поверталися на місце старту. І все це робилося на час. Тобто одним прийомом ми «вбивали трьох зайців»: тренували вміння в’язати швидко вузли, тренували швидкість та спритність, робили це все в ігровій формі. Зараз, згадуючи це, я й повірити не можу, як діти займалися всім цим при таких умовах, до того ж не у крутого спеціаліста, а новачка?! А зараз я повірити не можу, що з тих дітей досі активно займаються сім дітей, ходять зі мною у походи та відвідують екскурсії по місту.

          Один із моїх колег, якось зазначив, що мої діти, на відміну від інших керівників, більше підковані саме тактично, аніж фізично. Були часи, що я робив на базі шкіл, та й на базі центру туризму, штучні підйоми і спуски спортивним способом. Тобто казав: зараз у нас підйом, отже руки повинні бути знизу прусика та підтягувати його на гору,а при спуску я знову голосно й чітко наголошував дітям основні вимоги: тепер руки повинні бути по краях вузла, а прусик, відповідно, між руками. Ряди парт, звичайних класів, перетворювались на спортивний майданчик для наших занять, а проходи між ними, тими самими «підйомами» та «спусками».
Ці методи з малими дітьми я використовую і досі, задля їх кращого розуміння ситуації, а також відсутність тиску висоти та страху впасти, перед тим, як це робити дійсно професіонально.

         Досить нещодавно я почав використовувати систему перестьобування карабінів автоматів. Себто дитині навіть не потрібно одягати систему та вуса (обв’язка) задля того, щоб розробляти навички роботи руками з карабінами. При цьому, не забуваючи робити маленькі змагання між гуртківцями.
Одним із головних вимог щодо змагань у середині колективу дітей – це поділ на різні рівні технічної та фізичної підготовки. І тільки потім поділ на вікові категорії. Діти повинні змагатися з собі рівними суперниками. Якщо дитина ще заслабка для центрівських змагань, головним критерієм є робота та змагання з самим собою. Тобто робота з секундоміром. У такій ситуації дитина буде завжди бачити, що вона прогресує, а її час проходження дистанції постійно зменшується, що є добре. Вихованець одразу бачить прогрес і при відповідній силі волі, ніколи не зупиниться у своєму розвитку.
Однак головна вимога, міра – це постійне нагадування про те, що щоб діти не робили, які б результати не показували, це не головне. Виграв – добре, не виграв – нічого страшного! Зайняв останнє місце (а дану інформацію, я, як керівник, завжди стараюсь замовчувати) – є цілий плацдарм для розвитку. Головне – навчити дитину програвати, та міцно тримати удар, стійко сприймати гіркоту поразки. Це все вже закріплюється безпосередньо на самих змаганнях (районних, міських, обласних), однак нагадувати на змаганнях – дуже важливо. Дитина готова психологічно – це дитина готова до усього. Якщо моя дитина займалася у гуртку менше року, то шанси того, що я візьму її у ступеневий похід – надзвичайно малі, так як я беру виключно перевірених та загартованих бійців, які отримають максимальне задоволення від мандрівки, а не будуть постійно на щось нарікати.

         Також, однією з новаторських ідей, яку я досить активно використовую під час проведення занять, особливо влітку (коли змагання ще не скоро, а розвиватись потрібно) – це групова робота на певному етапі, найчастіше це навісна переправа, при якій вся команда, окрім капітана (капітани постійно змінюється) у складі 4 (або 6 чоловік) повністю мовчить.

         Під час моєї педагогічної діяльності, я двічі пройшов курси з підвищення кваліфікації (2016, 2018 роки) у місті Дніпро. 

         Зі своїми вихованцями ми брали участь у районних заходах, їздили до Покровського, Інгулецького, Центрально-Міського та Тернівського районів. І підвиди туризму були зовсім різними: спортивний туризм,  пішохідний,  гірський,  велотуризм, змагання зі скелелазіння, спортивного орієнтування. Їздимо двічі на рік на змагання зі спортивного орієнтування «відкриття та закриття сезону в Жовтих Водах», ще один раз стабільно їздимо на змагання Скеля, м. Жовті Води. Головні для нас змагання з гірського туризму проходять в області. Це «Висота» (2015-2019 роки) м. Верхньодніпровськ та «Рукавичка» (2016-2018 роки) м. Вільногірськ. Найстарша вихованка гуртка, Шостак Тетяна, пройшла вже два походи І категоріїї складності по Українським Карпатам (Боржава та Буковинські Карпати). І це тільки початок. Коли діти в більшості досягнуть 14 років, я зможу їх сміливо взяти у серйозні категорійні походи, і мені за них не буде соромно!
       Усюди, окрім Полтави (дуже серйозний рівень, однак головне ж досвід!) мої вихованці здобули перемоги та посіли призові місця, як командою так і особисто. Однак, знову ж таки, це тільки початок, ми працюємо далі!

       Одним реченням, спортивний туризм – досить цікавий та різноманітний вид спорту, в якому можна вибрати те, що дитині найбільше сподобається: гірський туризм, пішохідний, велотуризм, скелелазіння, спортивне орієнтування, ходити виключно в походи чи на екскурсії, або займатися усім потрошку, себто займатися не окремою галуззю, а в цілому спортивним туризмом!.